Кому вигідно знищення українського офіцерства?

Після Революції гідності однією зі улюблених тем політичної еліти стало показове «очищення влади від корупціонерів» — затримання на засіданнях уряду, збір «злочинців-високопосадовців» зі сценарним використанням гелікоптерів, широке «несподіване» залучення мас-медіа…

Але з часом,  з’ясовується, що «де-факто» так звана «боротьба» є нічим іншим, як залякуванням неугідних, вирішення своїх власних бізнес інтересів, усунення тих, хто заважає «пиляти» державні кошти, хто не допускає афер з землею та державним майном.

Для цього «декомунізований політичний бомонд» не знайшов нічого кращого, ніж використати вже відомий алгоритм, відшліфований попередниками – совдепівськими  партократами та відпрацьований за час особистої комсомольської юності.

Неугідна людина оголошується корупціонером, (а при можливості — «ворогом народу»), нашвидкоруч створюються «ознаки» злочину та зради, а потім починається…. «слідство». Яке, по факту, нікого, крім призначеної «жертви», не цікавить. Адже слідство – це лише  інструмент  тиску, намагання змусити  змінити погляди на хід вирішення того чи іншого питання, дискредитувати та залякати «незручного», заставити домовлятися, вивільнити потрібну посаду…

З часом, прикипівши до власного крісла, керуючись гаслом: «війна для когось і війна, а для когось — мати рідна» коррупціонери-правоохоронці від влади захотіли взяти під контроль і військових — людей, які служать українському народові, захищають суверенітет та територіальну цілісність нашої держави и будь яку мить готові встати на вістря її захисту .

На відміну від абсолютної більшості колишніх партократів, військові – це та категорія людей, яка не переживає за зміст своїх е-декларацій і не радує своїх бабусь та тварин  елітним житлом, VIP-транспортом та готівкою.

Одним з показових відпрацювань такого сценарію став факт фальсифікації справи проти начальника Харківського національного університету Повітряних Сил генерал-майора Андрія  Миколайовича Алімпієва.

Досвідченого військового керівника, учасника бойових дій, військового льотчика в кращих традиціях КДБ затримали вночі на порозі власної квартири, безпідставно інкримінуючи йому кримінальний злочин за фактом закупівлі пального, що відбулась торік.

Не встигли закритися двері під’їзду за оперативною групою,  після затримання  офіцера, як більшість провідних українських інтернет-видань вибухнули заголовками типу «Бойовий генерал — зрадник України» та фотографіями затримання.  Чомусь практично у перші хвилині після арешту появився і публікація на сторінці Facebook генерального прокурора Луценка, в якому він, не гаючи  часу, одночасно звинуватив генерала, засудив його і одразу ж визначив йому покарання.

Незважаючи на повну відсутність у справі доказів злочинних дій генерала Алімпієва, аргументи захисника Максима Журавльова про відсутність розтрати, готовність засвідчити про це свідків — виконавців процесу придбання пального, суд, за клопотанням прокурора ( читай — за «вимогою замовника справи») обрав для бойового генерала запобіжний захід у вигляді тримання за гратами, з можливістю внесення застави у розмірі 1,5 млн. гривень.

Цікаво, звідки офіцер міг би взяти таку суму грошей?

Але замовники підстави не врахували  одного – бойовий генерал не прогнувся під систему, не спасував. Вони не усвідомлюють, що все більше тих, хто вже не пасуватиме перед владою тільки за те, що вона — влада, а буде наполегливо вимагати рівного застосування Закону до кожного! Тому що це – основний принцип демократії  і  саме за це наша країна платить сьогодні таку велику ціну життям своїх громадян.

Тому ні два місяці ув’язнення  СІЗО, ні спроби дискредитації, ні цькування зі сторони жовтої преси, ні відсторонення від посади, ні моральний тиск з обмеженням конституційних прав не змусили генерала поступитися власною позицією.

Адже він справжній, а не паркетний генерал українського війська – тобто той, хто маючи власну позицію, не тільки готовий приймати рішення та відстоювати їх, але й має мужність нести відповідальність за прийняті рішення.

А ось генеральний прокурор пан Луценко, який ще в листопаді минулого року заявляв, що «справа в шляпі», особистим рішенням вже вчетверте, подовжує термін «слідства», обмежуючи військового керівника в конституційних правах та в можливості в повному обсязі виконувати свої військові обов`язки. Адже так зване слідство не взмозі знайти доказів злочину, який вийшов лише з-під пера харківських військових прокурорів. І єдина можливість для прокурорів не вдарити обличчям в грязюку – це продовжувати фальсифікацію справи.

Так, загартований тривалою військовою службою генерал Збройних Сил з першого дня брудного прокурорсько-судового фарсу тримає удари і, безумовно, вистоїть.

Та ми задаємось питанням – чому в час, коли на сході нашої країни кожний день гинуть українські воїни, кабінетні «правдолюбці» відстороняють від виконання військових обов’язків бойового генерала, чий досвід та знання принесли б користь нашій державі?!

Генерал Алімпієв – боєць. Він вистоїть. Він переможе.

Але чи кожен з нас витримає тиск системи, якщо попаде в її жорна? Чи покірно прийме вибірковість правосуддя? Чи готові ми повірити, що подолаємо корупцію і беззаконня? Чи готові ми боротися за це до кінця?

У нас є лише два шляхи: або прогнутися під систему, зраджуючи своїх дітей, для котрих мріємо побудувати нову країну,  нехтуючи жертвою тисяч  українців, що положили життя  за майбутнє своєї країни, або стати одним з тих, хто покладе цеглину в фундамент нової, демократичної України!

 

Святослава Кучеровська

Запись опубликована в рубрике Розслідування. Добавьте в закладки постоянную ссылку.